Навчальний посібник

Загальноосвітня школа I-III ступеня cела Липини

Луцького району Волинської області

С. Ф. Марчук

Навчальний посібник

Луцьк-2017

Марчук С. Ф. Українська мова. Розвиток  мовлення. 7  клас: навчальний посібник. –ЗОШ I-III ст. с. Липини Луцького району Волинської області. – Луцьк, 2017. – 60 с.

Навчальний посібник містить основний теоретичний і практичний матеріал для уроків з розвитку   мовлення в 7 класі у відповідності до нової програми.

Основна увага приділяється конструктивним і творчим вправам, а також роботам, в яких аналізуються допущені мовленнєві недоліки і помилки.

Посібник допоможе учням навчитися вільно спілкуватися українською мовою в різних мовленнєвих ситуаціях, цікаво і логічно викладати свої думки, писати перекази, твори, розповіді, міркувати, а також аналізувати свої пись­мові роботи.

Посібник призначений для учнів і вчителів загальноосвітніх шкіл.

Автор: Марчук Сергій Феодосійович, вчитель української мови та літератури ЗОШ I-III ст.. с. Липини Луцького району Волинської області

Схвалено методичною радою ЗОШ I-III ст. с. Липини Луцького району Волинської області (протокол № 3   від 03.03.2017 р.)

Зміст

    Вступ ……………………………………………………………………………  4

1. Повторення вивченого про текст, його структурні особливості, мовні засоби зв’язку речень у тексті. Мікротема тексту (практично)………………………… 5

2. Повторення вивченого про стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю мовлення…………  8

3. Складний план власного висловлення (практично)…………………………  10

4. Різновиди читання : ознайомлювальне, вивчальне, переглядове. Ознайомлювальне читання (практично)………………………………………… 12

5. Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини, опису дій, роздуму дискусійного характеру……………. 14

6.  Докладний усний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису зовнішності людини………………………………………….  17

7.  Контрольний докладний переказ розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини в художньому стилі………………………………………. .  21

8. Твір-опис зовнішності людини в художньому стилі (усно)…………………..  25

9. Твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі……………. 28

10. Особливості побудови опису дій. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису дій в художньому стилі………………………………………... 32

11.  Усний твір-опис дій на основі власних спостережень (у формі інструкцій або настанов, керівництва до виконання певних дій)…………………………………. 35

12.  Контрольний твір-опис дій, виконуваних автором, у художньому стилі (наприклад, приготування обіду, моделювання, малювання, шиття, вишивання тощо)…………………………………………………………………………………  37

      Додатки………………………………………………………………………….   42

      Список літератури………………………………………………………………  47

ВСТУП

Словесна творчість - це могутній засіб розумового розвитку людини, перед якою відкривається світ. З того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно нового етапу у своєму духовному розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє захоплення, свій подвиг перед красою світу.

В. Сухомлинський

       Книга, яку ви тримаєте у руках, стане вам другом і порадником.

Наше суспільство, як ніколи, потребує освічених, інтелігентних людей, із високим рівнем духовного і мовленнєвого розвитку, сформованим мовленням, особистостей, які вміють мислити, правильно й точно висловлювати думки,  коректно спілкуватися.

Основою мовленнєвого розвитку є формування мовленнєвої компетенції школярів, оволодіння спеціальним понятійним апаратом. Насамперед учні мають засвоїти поняття мова і мовлення ; усне й писемне мовлення; стилі мовлення; монологічне і діалогічне мовлення; текст як результат мовленнєвої діяльності, його ознаки; тема та основна думка тексту; абзац та мікротеми в тексті; відоме і нове у реченнях тексту; послідовний і паралельний зв'язок між реченнями в тексті; типи мовлення (типи текстів); опис предмета;; опис місцевості; опис стану природи; опис зовнішності людини; особливості побудови опису дій; розповідь; роздум; поєднання в тексті різних типових фрагментів. Одночасно із засвоєнням понятійної й операційної основи мовленнєвого розвитку в учнів формується система мовленнєвих умінь - сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні монологічні та діалогічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, необхідних у різноманітних життєвих ситуаціях. У цьому полягає специфіка уроків мовленнєвого розвитку, які, відповідно до чинноїї Програми, мають проводитися до вивчення систематичного курсу української мови, щоб сформувати в учнів понятійну основу і використовувати її під час вивчення мовних тем.

Сподіваюсь, що цей навчальний посібник допоможе подолати труднощі, які виникають при виконанні завдань з розвитку мовлення та  написанні творчих робіт. Бажаю всім успіхів!

Повторення вивченого про текст, його структурні особливості, мовні засоби зв’язку речень у тексті. Мікротема тексту (практично).

         Пригадаймо, що ми називаємо текстом. Які основні ознаки тексту? (Див. Додатки)

Текст — це розгорнутий вислів (письмовий або усний), що складається з речень, розміщених у певній послідовності і з’єднаних одне з одним  за  містом та граматично.

Речення у тексті пов’язані за змістом. Це смисловий зв’язок. Існує два види смислового зв’язку речень у тексті.

1.   Послідовний (кожне наступне речення пов’язане з попереднім, повідомляє про щось нове, доповнює його).

Клени росли серед міського парку. Парк був оточений високим фігур­ним парканом. У лівій стіні паркану було зроблено велику дірку. Через цю дірку хлопчаки часто пролазили у парк навпростець.

У цьому тексті послідовно вибудовуються нові об’єкти, про які пові­домляють речення: клени — парк — паркан — дірка — хлопчаки. При цьому повторюються слова з попереднього речення.

2.  Паралельний (кожне речення тексту пов’язане з першим, розкриває і доповнює його).

Паркові дерева виглядали вже зовсім по-осінньому. Клени багряніли пишною красою. Берези покрилися ніжною позолотою. Лише листя дуба вражало пізнім малахітом.

Зв язок у цьому реченні здійснюється за такою схемою:

                     Осінні дерева

                              клени              берези                дуб

Оскільки текст зв’язне висловлювання, у ньому завжди про щось розповідається, у нього є тема.

Для того щоб визначити тему висловлювання, треба відповісти на запитання: про що в ньому розповідається?

Текст має тему та основну думку. Що називається темою тексту?

Що таке основна думка тексту?

Речення в тексті пов’язані граматично. У текстах для граматичного зв’язку речень використовуються лексичні повтори, синоніми, займенники, сполучники, прислівники, описові обороти.

     Лексичні повтори - це повторення одного і того самого слова ^ в тексті.

Синоніми - це слова, близькі за значенням.

Займенник - це частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх (наприклад: я, ти, він, його, такий, цей, хто та ін.).

Сполучник - це службова частина мови, яка служить для зв’язку слів та речень (наприклад: і, та, а, але та ін.).

Прислівник - повнозначна незмінювана частина мови, що називає ознаку дії, ознаку предмета або ознаку іншої ознаки. Позбавлений граматичних значень, оскільки не має форм словозміни (наприклад: весело, разом, завтра, згарячу, напоказ, слід та ін.).

Описовий зворот - образне визначення поняття.

ТВОРЧЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ АНАЛІЗУ

●Прочитайте висловлення. Сформулюйте тему тексту. Знайдіть у ньому ключове речення, що виражає основну думку.

●Проаналізуйте структуру тексту: виділіть зачин, основну частину й кінцівку.

●Доберіть заголовки, які виражатимуть тему тексту, основну думку. Свій вибір обґрунтуйте.

●Виділіть мікротеми, складіть план прочитаного. Поділіть текст на абзаци. Заповніть таблицю за поданим зразком.

№ абзацу	Частина тексту, об’єднана мікротемою (абзац)	Пункт плану (мікротема)
1	У багатьох народів вінок уважається оберегом. Він є символом жіночого начала, дівування й жіночої цнотливості. Вінок — знак життя, долі, досконалості й перемоги життя над смертю	1. Вінок — оберіг багатьох народів
2

ТЕКСТ

У багатьох народів вінок уважається оберегом. Він є символом жіночого начала, дівування й жіночої цнотливості. Вінок — знак життя, долі, досконалості й перемоги життя над смертю.

Звичай плести вінки навесні поширений із давніх-давен у багатьох народів світу. Вінки вдягали дівчата, ними прикрашали на свята родючості худобу, їх клали на могили родичів. Вшок із безліччю квітів в уявленнях давніх греків мав Зефір — бог західного вітру. Цей вінок символізував життєдайну силу вітру.

В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає дівчину від недоброго ока, від нечистої сили. Іноді між квітами в нього вплітали часник, любисток і полин: від цього зела чимдуж утікала всяка нечисть.

Вінок — символ дівоцтва. Майже по всій Україні поширений обряд у купальську ніч ворожити з вінками. Кожна дівчина плете вінок, пускає його на воду й стежить: куди він попливе, із того краю треба виглядати нареченого.

Весільний вінок — це оберіг особливий. Його плетуть дружки на дівич-вечорі, як правило, із калини й барвінку. Це останній у житті вінок для молодої, адже заміжня жінка носить на голові вже іншу ознаку свого соціального стану — очіпок, хустку або намітку

                                                                                                    (За Я. Музиченко).

АНАЛІЗ МОВНИХ ЯВИЩ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ

● Прочитайте висловлення. З’ясуйте тему й основну думку тексту.

● Визначте стиль і тип мовлення. Свою думку обґрунтуйте.

● Що виражає заголовок тексту: тему чи основну думку?

● Скільки в тексті мікротем?

● Використавши таблицю, дослідіть лексичні й граматичні засоби зв 'язку речень у тексті (слова виділено).

Засоби міжфразового зв’язку в тексті

Лексичні	Граматичні
●    Лексичні повтори. ●    Займенники. ●    Спільнокореневі слова. ●    Синоніми (зокрема контекстні). ●    Родові назви замість видових,        загальні назви замість власних. ●    Прислівники	●    Вставні слова. ●    Сполучники. ●    Частки. ●    Єдність видо-часових і способових         форм дієслів-присудків. ●    Неповні речення

Лялька-мотанка — українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль берегині роду, була символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями.       Мотанка — одна з найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі років. Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками й сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: плели вінок на голову, одягали в українське народне вбрання. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...   Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками — виключно мотається. Звідси й назва—мотанка.   Мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. Вона виховувала, бо уособлювала дух прадавнього Предка. А відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька передавала досвід минулого новому поколінню. Українська народна лялька є втіленням добра й лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще й береже дотепер народжені нею душі (З журналу).

                                                    ЛЯЛЬКА-МОТАНКА

 

Повторення вивченого про стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю мовлення.

—   Які  стилі мовлення ви знаєте?

—   Яким стилем мовлення написано ваші підручники?

—Який розділ науки про мову вивчає стилі мовлення?  (Див. Додатки)

Щоденно з телевізора, радіо й Інтернету лунають промови, виступи, інтерв’ю та репортажі. Ми живемо в час, коли кожний українець зобов’язаний не лише мати чітку громадянську позицію, а й повинен уміти обґрунтовано й переконливо її висловити. А для цього потрібно володіти основами знань про публіцистичний стиль мовлення.

Публіцистичний стиль — один із найбільш широковжи­ваних. Основна його функція — активний вплив на читача або слухача, переконання їх у правильності висловлених думок, агітація. Публіцистичний стиль передає інформацію з метою пропаганди певних ідей серед широких верств населення. Отже, цей стиль має дві функції — інформатив­ну (повідомлення) та агітаційну (впливу).

Стиль характеризується не тільки чіткістю, логічністю викладу, фактографічністю, а й емоційністю, піднесеніс­тю. Звідси тяжіння публіцистичного стилю до наукового й художнього стилів.

Для цього стилю характерні метафоричне застосування наукової термінології, образність, експресивність. У публі­цистичному стилі широко використовуються суспільно-по­літична лексика (нація, держава, патріотизм, демократія, революція, громадянський обов’язок), політичні гасла й заклики, урочисті фрази, емоційно забарвлені слова (діяння, надихати, священний, Вітчизна), слова, що міс­тять відверту оцінку подій або явищ (гуманний, злочинний, доброчинний), риторичні запитання та звертання, спону­кальні та окличні речення (Шануймося!), неповні речення, фразеологізми (неопалима купина), засоби сатири й гумору.

Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монолог.

Сучасний публіцистичний стиль—це мова газет, журналів, радіо- і телепередач, кінопубліцистика, ораторське мовлення.

Основні ознаки публіцистичного стилю мовлення

Мета мовлення	Сфера спілкування	Стильові ознаки	Види(жанри) висловлень	Мовні особливості
Інформування, вплив на слухача або читача, формування ставлення людей до суспільно важливих подій (інформативна та агітаційна функції)	Суспільно-по­літичне життя	Інформативність, логічність, доказо­вість, послідовність, точність, образність, емоційність, яскра­вість, експресив­ність, відверта оцінка	Виступ, промова на зборах, мітингах, у радіо- і телепереда­чах суспільного змісту, публікації в суспільно-політичній пресі (стаття, нарис, інтерв'ю, репортаж, огляд, фейлетон, памфлет тощо)	Уживання суспільно-полі­тичної лексики, емоційно забарвлених та оцінних слів, окличних, спонукальних та питальних речень, повторів, вигуків, риторич­них запитань та звертань, фразеологізмів

Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку, тип і стиль мовлення. Свою думку обґрунтуйте.

Любимо тебе, Україно, наш тихий земний раю, розп’ятий на хресті.

Віки шуміли над тобою і забирали в народу не одну мирну дитину: шматували тебе міжусобиці князів і нищили твою державність; аркани закидали твоїм дітям ординці татаро-монгольських ханів; вогнем та ме­чем вирубували та випалювали наш корінь польські пани; втоптували в гній рідну мову, катували шомполами на толоках російські царі наймудріших синів і дочок...

Думаю про нашу Україну, яка віками тяжко двигає хрест своєї долі, і вірю в її воскресіння, і чекаю її воскресіння, бо мусить же прийти спокута за все вчинене нам зло, бо таку міру зла не зазнав, певне, ні один народ у світі.

(За Я. Гояном)

   Прочитайте текст. Визначте його тему та основну думку, тип і стиль мовлення. Свою думку обґрунтуйте. Визначте структуру тексту. Складіть план. Докладно усно перекажіть текст за планом.

Людина створила культуру, а культура - людину. Людина реалі­зується в культурі думки, культурі праці і культурі мови.

Культура - це не тільки все те, що створене руками і розумом люди­ни, а й вироблений віками спосіб суспільної поведінки, що виражається у народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Належачи до певного соціуму, індивідуум зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм. Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватись від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ. Ослаблення зв’язків з культурою свого соц­іуму, втрата його мови, нехтування його звичаями негативно позначають­ся на самооцінці вчинків індивідуума, на його ставленні до співвітчизників, до результатів колективної та індивідуальної діяльності.

Отже, духовна культура міцними, хоч і невидимими, нитками зв’я­зана з матеріальною культурою. Тому наше суспільство, пробудившись від довгого інтелектуального сну і приступивши до морального самоочищен­ня, побачило ті болячки, які багато років прикривалися бадьорими лозун­гами і закликами.

(«Культура української мови»)

Складний план власного висловлення (практично).

План – це заздалегідь накреслена програма господарських, культурних, оборонних й інших заходів, що передбачає порядок і термін їх здійснення.

План тексту — це визначення мікромем тексту, чітке і стисле їх формулювання. Мікро­теми тексту — це пункти його плану.

План складають для того, щоб чітко визначити мікротеми тексту, більш детально з 'ясувати зміст частин тексту.

Складний план складається із трьох загальних пунктів, які поділяються на підпункти.

В основі будь-якої свідомої діяльності людини лежить план. (З чого почати? Що далі робити? До чого це приведе?) Вибраний шлях досягнення мети і є визначеною послідовністю дій, тобто планом. Він може бути простим, складним, цитатним.

 Складний план власного висловлення по-перше, має пояснити, про що висловлення, його основну думку; по-друге, кожен пункт плану має містити визначену інформацію, тобто повинен «промовляти», а не бути безмовним; по-третє, він має відповідати, а не запитувати. Запам’ятайте, що план твору, переказу, усної відповіді — половина вашого успіху.

Творча робота

Складіть складний план власного висловлення, вибравши одну з тем:

 «Мова — цілюще народне джерело»;

 «Щире слово, добре діло душу й серце обігріло»;

«Сила слова».

Орієнтовний план

1.       Слово — наш постійний супутник у житті.

2. Диво спілкування подароване лише людині.

3. Слово вимагає обережного ставлення до себе:

а)   прислухаймося до слів;

б)   від теплого слова і лід розмерзається;

в)   добрим словом мур проб’єш, а лихим і у двері не ввійдеш.

4.Звичайність і магія слова.

5.Шануй і бережи добре слово.

ПАМ’ЯТКА

«ЯК СКЛАДАТИ ПЛАН ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЕННЯ» 1.        Вдумайтеся у зміст теми, запропонованої для власного висловлення, зрозумійте її суть і мету. 2.        Продумайте структуру висловлення, тип мовлення. 3.         Запишіть пункти плану, які підтверджуватимуть (розвиватимуть, уточнюватимуть чи пояснюватимуть) обрану тему. 4.        Зверніть увагу на те, що кожен пункт плану має містити визначену інформацію. 5.          Будуйте план у формі розповідних речень. 6.         Дотримуйтеся вимог художнього стилю (доречно використовуйте художні засоби – епітети, метафори, порівняння — задля  виразнення мовлення). 7.          Стежте за порядком викладення думок, формулюючи пункти плану. 8.          Не пишіть зайвого (того, що не стосується теми висловлення). 9.          Дбайте про мовленнєве оформлення.

Різновиди читання : ознайомлювальне, вивчальне, переглядове. Ознайомлювальне читання (практично).

Мотивом читання як комунікативної діяльності є спілкування, задоволення пізнавальних потреб, метою – отримання потрібної інформації. Робота з текстом може мати різні цілі:отримати загальне уявлення про зміст тексту або коло питань, що висвітлюються в ньому, повною мірою зрозуміти інформацію. Відповідно до цих завдань реалізуються і різні види читання.  Здебільшого виокремлюють такі види читання: ознайомлювальне, вивчальне, переглядове.

Види читання	Ознайомлювальне	Вивчальне (поглиблене, аналітичне)	Переглядове
Що потрібно усвідомити?	—  Чи варто це читати? —  Кому адресовано текст? —  Який зміст кожного з розділів (абзаців) і тексту взагалі?	—  Яка тема й основна думка тексту? —  Що в тексті головне, а що — другорядне? —  Яку нову для читача інформацію містить текст?	— Про що говориться в тексті? — Яка інформація є корисною? — У яких частинах (розділах) тексту її вміщено?
Характер читання	Швидке перегортання сторінок, читання заголовків; перегляд окремих фрагментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотації, змісту видання	Повільне, вдумливе читання тексту або його частин; глибоке проникнення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації	Перегортання сторінок, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин із метою отримання потрібної інформації

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має створити чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Вивчальне читання називають ще поглибленим,  аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей нд читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання учень не просто сприймає інформацію, а й з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні і слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданих положень та висновків, ставлячись до прочитаного творчо і критично. Власне трактування і власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

   

Переглядове читання — це швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте зосереджує увагу лише на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують під час повторного читання книжки після попереднього її перегляду.

Сторінки перегортають доти, поки не відшукують потрібне місце — його читають, застосовуючи інший вид читання — вивчальне (поглиблене).

ПАМ’ЯТКА

«ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД ТЕКСТОМ ІЗ МЕТОЮ ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОГО ЧИТАННЯ»

1. Прочитайте незнайомий текст мовчки. 2. Визначте тип і стиль мовлення. 3. З’ясуйте композиційні елементи висловлення. 4. Назвіть ключові слова. 5. Виділіть основну та другорядну інформацію. 6. Поділіть текст на змістові частини. 7. Складіть план прочитаного. 8. Висловіть власну думку про зміст, форми та авторський задум тексту.

Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини, опису дій, роздуму дискусійного характеру.

Пригадаймо. Які існують типи мовлення? В чому суть розповіді? опису? роздуму?  (див. Додатки).

До якого з типів мовлення належить кожне з поданих висловлень? Свою думку обґрунтуйте.

ТЕКСТ 1

Щедрою рукою перекладала баба зі своєї старої в молоду онукову голову усе, що заховала її шістдесятилітня пам’ять. А Чіпка не брав — гарбав усе те! Оце, було, літом,  як зайде сонце й спуститься вечір на землю, вийде баба з Чіпкою з хати, простеле рядно перед порогом. Оришка сяде, а Чіпка — коли сидить, коли лежить... Та отак собі и давай ; розмовляти. Чіпка більше слухав... А іноді й сам розщебечеться... (За Панасом Мирним).

ТЕКСТ 2

Голова бабусі була замотана у велику хустку. З-під тої величезної страшної хустки дивилось малесеньке, поморщене, як печена картоплина, добре-предобре личко.

Від бабуні пахло житнім хлібом, клунею і широким соняшним степом. Її рука була вся  чисто в зморшках, горбиках, покарлючена, але така хороша, що Васько взяв і тихенько поцілував її (За В. Винниченком).

ТЕКСТ З

Шануй бабусю. Бережи її здоров’я, старайся принести їй щастя. Чим довше житиме твоя бабуся, тим більше мудррсті й душевної теплоти вкладе вона у твоє серце.

Чуйне, уважне ставлення де людей похилого віку — наріжний камінь людяності (За В. Сухомлинським).

    Прочитайте уривок. Кого в ньому описано? На що саме (вік, зріст, постать, риси обличчя, погляд, ходу, одяг) звернув увагу автор, щоб відтворити зовнішність свого героя?

Стан високий, ус козацький,

Чорні брови і юнацький

Погляд сміливий, палкий;

Так тим поглядом проймає,

Мов у душу заглядає,

Мов звеліти хоче їй.

Б. Грінченко

Описати зовнішність людини - означає відтворити її індивідуальний  вигляд, передати одночасні або постійні ознаки її образу.  Опис зовнішності людини складають як опис  предмета.

У словесному зображенні людини важливими є вказівки на вік, зріст, поставу, риси обличчя, погляд, ходу, одяг тощо.

     Для опису зовнішності можуть використовуватися художній, науковий та офіційно-діловий стилі мовлення. Художній опис застосовується пись­менником для змалювання персонажа твору; науковий опис використовують вчені-біологи для характеристики представників рас, народностей, етносів тощо. Діловий опис здебільшого застосовують криміналісти.

Відповідно до мети висловлення вибирається  певний тип мовлення. Якщо потрібно поінформувати про певні події, Дії предмета або особи, що розгорталися (розгортаються) в часі або в часі і просторі, то звертаються до розповіді. Розповідь відображає світ у динаміці, що сприймається в русі, у розвитку в часі, а часто і у просторі. До тексту розповідного характеру можна поставити питання  що сталося? що відбулося?

Опис передає світ в одномоментності сприйняття. До опису можна поставити питання який? яка? яке? які? Опис зовнішності людини складається так, як і опис предмета
«Відомим» є особа і частини її тіла, а «новим» - ознаки. Розвиток думки відбувається за рахунок того, що кожне наступне речення додає до сказаного нові ознаки.

Якщо потрібно щось довести, аргументувати певну позицію, витлумачити причини  явища, пояснити як відбувається певний процес, застосовують роздум. Текст-роздум відповідає на питання чому?

Особливості побудови опису зовнішності людини.

1. «Відомим» є особа і частини її тіла, а «нове» — ознаки.

2. Розвиток думки відбувається за рахунок того, що кожне наступне речен­ня додає до сказаного нові ознаки.

3. Підхід до опису залежить від стилю мовлення.

4. Опис зовнішності людини складається з основних трьох структурно-композиційних частин:

 

Визначте, які типи мовлення поєднує текст «Маруся». Свою думку обґрунтуйте.

— Яку роль виконує опис зовнішності дівчини?

—Через опис яких деталей зовнішності автору вдалося передати риси характеру персонажів (дівчини та діда) та власне ставлення?

     —Які художні засоби використав автор для зобра­ження героїв?

Випишіть із тексту «Маруся» опис зовнішності одно­го з персонажів, визначте «відоме» і «нове». Наприклад:

       В               Н                             Н         Н          Н              Н

Вона була рум’яна, як зоря, повна, свіжа, молода й здорова.

Маруся

    Дзвенів, гудів на весь Київ величезний дзвін Печерської лаври. Паперть рясно вкрили люди. Вони ходили тісними купами, немов кожен з них боявся загубитися в натовпі.

    Тільки один високий парубок стояв собі віддалік самотньо. Нещодавно він скінчив своє чумакування й змінив дьогтяну сорочку на синій жупан. Вертаючись додому, зайшов дорогою до Києва, щоб вклонитися святим місцям і подякувати Богові за успіх.

    Повз нього пройшла чудесної краси дівчина. Вона була рум’яна, як зоря, повна, свіжа, молода й здорова. Керсетка яскравого малинового оксамиту добре обіймала стрункий її стан. Біла, як сніг, сорочка чудесного відтіняла ніжне тіло. Пишно вишиті візерунками рукава нагадували лебедині крила. Пов’язані на голові барвисті стрічки, перевиті барвінком, створювали над свіжим чолом пишну корону. Стрічки маяли позаду своїми кінцями, як широка веселка.

Старий ішов повільно, але не відставав від дівчини. Статечно ступав він великими кроками по стародавньому камінню…     Серце парубка нерівно калатало, коли він підійшов до старого, зняв перед ним шапку і вклонився. Старий і собі підсунув вище шапку й віддарував йому поклін. Петро Чайка впізнав парубка, з дідом котрого за молодих літ козакував.     Земляки побралися за шапки й давай цілуватися. Завтра домовилися разом вирушити до рідного села. -         Добрий парубок, - сказав старий Чайка, коли той собі пішов. – У нього в очах ясно, то можна думати, що й душа не чорна. Онука не відповідала ні слова, хоча цілком з ним погоджувалась, а про очі могла б багато більше розказати. (За П. Кулішем)

     Поруч неї ішов дід. Сиву його чуприну вітер закинув назад. Червоне лице з навислими бровами й білими вусами не було старезне. Але, вдивившись  у  глибокі зморшки високого лоба, у вираз колись метких очей, що звикли вистежувати в широкому ступу татарина, можна було налічити йому багато десятків років.

Докладний усний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису зовнішності людини.

Переказування текстів є однією з най­поширеніших форм мовленнєвої діяльності. Цей вид мовленнєвої діяльності використовується під час уроків літератури, історії, географії тощо, метою якого є перека­зати зміст прочитаного.

За докладністю передачі змісту перекази поділяють­ся на: докладні і стислі, вільні, вибіркові, із перебудовою тексту і творчим завданням.

Докладно переказати текст — значить зрозуміти його, докладно відтворити, використавши виражальні авторські засоби.

ПАМ’ЯТКА

«ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДОКЛАДНОГО ПЕРЕКАЗУ ТЕКСТУ»

10.          Зміст епізодів викладайте повно, звертаючи увагу на деталі.

11.          Події висвітлюйте послідовно.

12.          Не відхиляйтеся від теми.

13.          Максимально вживайте наявні в тексті

       мовні конструкції і художні засоби.

Текст для  складання усного переказу

РЯТІВНИК

Валентій Босаковський мандрував думкою у своє минуле. Не знайшлося місця для нього ні в батьківській хаті, ні у своїй вітчизні. Залишалася одна дорога — на Січ. Там він із Хмельницьким стрівся, з ним у походи ходив. Рубака був сміливий, як чортяка, а мудрий, як Одіссей. Увійшов у повне довір’я гетьмана і не розчарував його. До гетьманських дітей прихилився душею, особливо ж до молодшої доньки Олени. Вона ж маленькою не раз його жартів слухала, тягнула за вус, допитувалася всячини.

Пізніше знову звела його доля з Оленою, та вже заміжньою. Це сталося випадково, коли загін оборонців порятував від ворожого полону чималий гурт людей, захоплених зненацька. Серед них була й Олена. Серед рятівників—він. Тепер Босаковський почував відповідальність за цю жінку. Він має доправити її у безпечне місце, допоки сум’яття в Україні не втихне.

Було Олені літ коло тридцяти. Блідолиця, з великими синіми, як фіалки, очима. Буйне волосся, переділене посередині, обрамовувало сумовите личко, стискало вуха і сплетене було позаду у тугий вузол. Було в тій молодиці щось від античної богині і від християнської Мадонни. Сумна достойність веліла шанобливо ставитися до неї. Може, це й було причиною, що навіть брудні руки харцизів не доторкалися до неї. Співчутлива, м якосерда, огорнута сумовитою святістю. Такою поставала в очах світу. За всіх, здавалося, терпіла, всі болі у своє серце брала.

Йшла, мов статуя, без сліз і голосіння за домовиною батька. Проте більш люблячої доньки, мабуть, і на світі не було.

У ті небезпечні часи Україна і тріщала, і хиталася, як зрушена з місця будівля. Богданове діло могло пропасти навіки. Отож, усяк дивився на Олену, і спомин про недавню світлу минувшину оживляв.

І тільки він, за духом правдоборець, ховав свої глибокі почуття, бо не кожна мрія мопта бути дійсністю. (280 слів)                                                                  (За Б. Лепким)

Орієнтовний план

1.  Січ — друга батьківщина Босаковського.

2.   Він знав Олену з дитинства.

3.    Валентій — рятівник і відповідальний за долю цієї жінки.

4.    Було в ній щось від Мадонни:

а)   вродлива з лиця;

б)   жила чужими болями;

в)   любляча донька.

5.   Олена нагадувала кожному світлі часи.

           Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку, тип і стиль мовлення. Свою думку обґрунтуйте. Зробіть усний вибірковий переказ опису
зовнішності людини, попередньо склавши план.

Одна тільки з полонянок сиділа в кутку, мов намальована, мов той образ на покуті, задивлена у простір та заслухана в голос власної душі.

Молода ще була, літ коло тридцять. Не марна, але й не огрядна, блідолиця, з великими синіми, як фіалки, очима і з темно-попелястим во­лоссям. Уста малі, не скорі до сміху, паленіли краскою свіжих малин, і ціла вона нагадувала не буйний степ, а скоріше лісову поляну, овіяну таємними чарами літнього погідного ранку, що будиться з короткого нічного сну, ранку, несвідомого грядущої днини.

Буйне, злегка схвильоване волосся, переділене посередині голови, обрамляло сумовите личко, стискало вуха і сплетене було позаду на круглій, мов зі слонової кості, шиї у тугий грецький вузол. Було в тій молодиці щось від античної^т богині і щось від християнської мадонни^т; поміж живими жінками скидалася вона на гостю з далеких невідомих країв.

Одяг тієї жінки не так багатий, як гарно достоєний^т до неї, був май­же неткнений. Темно-фіолетовий жупанець із горностаєвим білим коміром туго охоплював її струнку постать, мов притулювався до неї, жовті сап’я­нові чобітки гострими своїми носиками цікаво визирали з-під плахти^т, а на вирізі тоненької сорочки мерехтіло кілька разків рівних круглих перел величини горохового зерна.

Ті перли особливо гарно підходили до неї, ще сильніше підкреслюва­ли її сумовиту, незвичайну вроду...

-     Полковниця Олена Нечаїха, покійного гетьмана Богдана молодша донька! — понеслось по хуторі, й кожний хоч через поріг хотів глянути на неї.

(За Б. Лепким)

Прочитайте уривок з твору Григорія Квітки-Основ’яненка «Сердешна Оксана».

Уже туж-туж Векла дожидала зятя. От-от у Пилипівку почнуть старости заходити до неї, бо вже її дочці Оксані буде шістнадцятий рік. А що то за ді­вка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка, на річах бойка, проти всякого звичайненька. Де вона, там з неї і регіт, і сміх, і іграшки, і вигадки. Як то в матері не було ніякого хазяйства, а все жила з копійки, то Оксані нічого й робити було. Чи вчинила хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як навееш ластівки; бо як защебече, як забаляндра- ситпь, так усім весело, хоч цілий день слухав би її, а вже розсмішити — так подавай! Коли б мертвий чув, як вона баляси точить, то й той би розреготав­ся, не то вже живий, що так і лягають від сміху. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде; без неї не знали, що б і робити.

А хоч би яка весела була, та побачить старця, каліку або погорілого, уже вона все покине — зараз до нього, розпитує, візьме за руку, поведе до себе, нагодує, обділить чим бог послав,, на дорогу дасть і випровадить за село; тільки й видно її, як вона коло бідності в’ється та знай слізоньки утира. Обділила, випроводила, слізоньки втерла, біжить... уже і верховодить, так як була.

Набігається у хрещика, виморить усіх, давай хороводи водити! Повела кривого танцю, так що другі дівчата! їх і не видно за нею. Як зірочка вечір­ня між усіма зірками; як утінка по воді пливе, та вихиляється, та головкою поводить, та веселенько на всіх погляда... а як зведе пісеньок, знаєте, що при хороводах треба співати, так як та сопілочка або тихесенький дзвоник... Усі інші співають на весь рот, а вона і губоньок не роззіва, та її голосочок чують від усіх, що так за серце і бере              (За Г. Квіткою-Основ’яненком).

• З’ясуйте, про що розповідається в тексті.

•  Визначіть тему й основну думку висловлювання.

•  Назвіть головну героїню твору. Які художні засоби використав митець, щоб розповісти про дівчину?

•  Виділіть в тексті опис. Визначіть його структурні частини.

а)  Загальна характеристика дівчини (А що за дівка!).

б) Опис головної героїні твору (Білявенька, моторненька, швидка, прудка, співає як та сопілочка або тихенький дзвоник).

 в) Узагальнені висновки (На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде; без неї не знали що б і робити).

Зробіть усний докладний переказ тексту-розповіді відповідно до плану, використовуючи опис дівчини.

Орієнтовний план

●   Оксана — шістнадцятилітня дочка Векли.

●   Що за дівка!

●   Ставлення Оксани до старців, калік.

●   Весела «зірочка між усіма зірками».

Контрольний докладний переказ розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини в художньому стилі.

           Пригадаймо як відбулася зустріч Тараса Шевченка із Марком Вовчком.

            Марко Вовчок уважала Тараса Шевченка літературним батьком, ідейним співучасником. У 1857 році, повернувшись із заслання, Т. Шевченко в Нижньому Новгороді прочитав «Народні оповідання» Марка Вовчка. У своєму «Щоденнику» він написав: «Яке піднесене, прекрасне створення ця жінка... Необхідно написати їй лист і подякувати їй за доставлену радість читанням її натхненної книги». Марія Олександрівна мріяла зустрітися із Тарасом Шевченком. Довгоочікувана зустріч відбулася в Петербурзі 23 січня 1859 року. На згадку про цей день Тарас Шевченко присвятив Марії Олександрівні поезію «Марко Вовчок», у якій назвав її «лагідним пророком і викривачем жорстоких людей неситих». Він увів Марка Вовчка в коло передових людей Петербурга. Тут, серед друзів, Марко Вовчок прочитала рукопис повісті «Інститутка», яку після завершення привятила Тарасові Григоровичеві — своєму літературному батькові.

Прочитайте текст.

МАРКО ВОВЧОК

До Петербурга приїхали Марковичі. Колишній член Кирило-Мефодіївського товариства Опанас привіз молоду дружину Марусю, Марію Олександрівну.

Чи була вона якась особливо гарна? Ні, зовсім ні.

Просте кругле обличчя мало блідуватий колір. Марія часто хворіла, іноді головний біль годинами не давав не тільки працювати, а й розмовляти. Хіба що струнка постать була непогана. Хіба що тугі русяві коси, які закладала віночком на голові. Та ще очі. Вони були великі, ясні, блакитно-сірі.

Маріїні очі дивилися прямо, у них світився розум, природжений гумор, якого побоювались. Уся вона без прикрас, без манірності. Така як є. Серед нецікавих їй людей найчастіше мовчала. Серед письменників і художників була дотепна, жвава.

Навіть найсуворіші судді серед жінок не могли не віддати належного смаку, із яким вона одягалась. Скромно й елегантніше від усіх.

Такою була молода письменниця, самостійна жінка Марко Вовчок. Ще вона не приїхала до Петербурга, а Тарас Григорович просто ґвалт здій­няв, щоб приготувати від усіх подарунок Маркові Вовчку. Він сам вибрав золотий перстенець.

Із цим дорогим подарунком Маруся Маркович одержала ще коштовніший. Шевченко присвятив їй вірш «Сон». Усі земляки знали його тепер на­пам’ять.     (190 слів)

(За О. Іваненко)

 

—   Якою була Марко Вовчок?

—   Що приваблювало в поведінці цієї жінки?

—Який подарунок вона отримала від Тараса Шевченка?

Визначте мікротеми тексту, складіть план та напишіть докладний переказ.

Орієнтовний план

1. До Петербурга приїхали Маркевичі.

2.  Чи була Марія вродливою:

а) просте кругле блідувате обличчя;

б) струнка постать;

в) тугі русяві коси віночком;

г) ясні, блакитно-сірі очі.

3. Природний гумор та розум.

4. Така як є.

5. Особлива елегантність.

6. Подарунок від усіх.

7. Ще коштовніший подарунок від Шевченка.

             Прочитайте  уривок з оповідання Анатолія Дрофаня «Роман Курочка». Визначити тип мовлення тексту. Довести, що висловлювання поєднує два типи мовлення.

РОМАН КУРОЧКА

        На крутому березі Дністра стоїть невелике село Берізки. У тих Берізках і живе учень п’ятого класу Роман Курочка. Хлопець він на вигляд не дуже показний. невисокий, худорлявий, кирпатий, з гарними темно-сірими очи­ма. А русяве волосся на голові за літо так вигорає на сонці, що стає білим-білим. Груди і плечі вузькі.

Роман був найменшим у класі. Вийдуть учні на фізкультуру, вишикуються в одну лінію, плече до плеча, то Курочка найостанніший. А коли йдуть строєм, Микола Перегуда, що був у класі найвищим, озирнеться та насмішкувато й кине:

•    Ей, Романе, ноги вище піднімай!

І весь клас так і зайдеться сміхом.

Узагалі той Перегуда не давав бідному Курочці спокою. Високий, здоровий, він, бувало, штовхне хлопця в плече:

•    Ти, Романе, навіть не курочка, а справжнісіньке курча.

Роман мовчки зносив ті глузування Перегуди. Та й що міг сказати, коли на зріст він був якраз тому під руки. Тільки одного разу не втерпів, стиснув кулаки і тремтливим голосом сказав:

•   Ну почекай, ми ще з тобою поквитаємось... –  і, певно, в ту хвилину Романові дуже хотілося бути більшим і сильнішим за Перегуду.

Жили Роман з матір’ю на березі Дністра. Невелика їхня хата у садочку стояла над дорогою, а кінець городу спускався до самісінької води. І влітку поки мати працює в колгоспі, хлопець усе біля річки: то рибу ловить, то яте­ри сушить, то весло струже або смолить свою плоскодонку. А то збере цілу ватагу таких хлопців, як сам, та все проводить з ними змагання.

І тут Роман виявився таким майстром, що випередити його ніхто не міг. Він так спритно вимахував руками і перебирав у воді ногами, що й справді був схожий на прудку рибину  (За А. Дрофанем, 256 сл.).

Завдання  за змістом тексту

             ►Визначити, про що розповідається в тексті. З’ясувати тему й основну  думку висловлювання.

            ►Назвати учасників мовленнєвої ситуації. Дати їм характеристику.

    ►Чому Романа називали справжнім курчам?

            ►Хто не давав бідному Курочці спокою?

            ► У чому виявився Роман майстром?

            ►Визначити мікротеми висловлювання. Скласти план.

Орієнтовний план

—   Роман Курочка — житель села Берізки.

—  Найменший у класі учень.

—  Глузування Перегуди.

—  Улітку все біля берега Дністра.

—  Спритність Романа.

Мовностилістичний аналіз тексту

—Виділити в тексті опис Романа Курочки. (Невисокий на зріст, худорля­вий, кирпатий, з гарними темно-сірими очима. А русяве волосся на голові за літо так вигорає на сонці, що стає білим-білим. Груди і плечі вузькі).

—Дібрати синоніми до слова показний. (Видний, солідний, презентабельний, ставний, статечний, імпозантний).

—На що був схожий Роман? (На прудку рибину).

—Пояснити лексичне значення слова ятери. (Ятери — риболовче знаряддя у вигляді сітки, натягнутої на обручі, що їх установлюють на дні водойм).

Напишіть письмовий переказ тексту.

Твір-опис зовнішності людини в художньому стилі (усно).

     Опис зовнішності людини може бути складений як у науковому, так і в діловому або художньому стилях. Якщо метою наукового ха ділового описів людської зовнішності є об’єктивне й точне передання особливостей вигляду людини (вказівка на її зріст, поставу, зачіску, риси обличчя, жести, ходу, одяг тощо), то найголовнішим для художнього опису є створення образу людини, вироблення в читача (слухача) певного ставлення до портретованого. Наукові описи можуть бути узагальненими, тобто відтворювати зовнішність певної групи людей, виділяючи в ній найістотніше. Наукові описи є небагатослівними, конкретними, усі слова в них уживаються у прямому значенні.

У художніх описах людської зовнішності використовуються художні засоби (епітети, порівняння, метафори), через добір яких автор передає риси вдачі людини, її настрій, а також увиразнює власне ставлення до портретованого. Авторське ставлення до людини передають також оцінні слова.

Прочитайте текст. Випишіть слова для опису зовнішності, згрупувавши їх за основними ознаками портретної характеристики людини: зріст, волосся, очі. обличчя, одяг.

     Де б не опинився, блукаючи цієї ночі, Баглай: чи біля саги в якій місяць плавав розплавлений, чи на соборнім майдані, — усюди невидимо була за ним і його юна мадонна із загорілими міцними руками, із сумовитим лицем задуманим, на якому ота смага сарматська горить. Один раз тільки і вдалося Миколі побачити її зблизька — біля самого паркана поливала. Стояла зарошена, із шлангом у руці, а спідлоба погляд на Баглая — глибокий, важкуватий якиись, недовірливий... Густа смаглявість лиця різко відтіняла голубизну очей, сумовито-сторожких, зачаєних. Недовіра і смуток глибокий—вони найбільше вразили. Уста затиснуті, а в погляді і в усій поставі було щось затяте, сміливе, уга­дувалася внугршіня сила натури, пристрасність, надійність душі. Волосся темно-русяве було вільно розкинуте на плечах, кільчасті кінчики його золотилися. Сумовита глибінь очей  була аж з прозеленню якоюсь, з отією, що її колись, мабуть, можна було тільки в очах у мавок погледіти десь на Вовчих Водах Зовсім ненадовго зустрілися тоді їхні очі, він привітався, і вона відповіла йому неголосно: «Здрастуйте». То і вся  була розмова (За О. Гончаром).

—   На чому зосереджує увагу автор в описі дівчини ?

— За допомогою яких мовних засобів виразності досягається образність й емоційність зображення дівчини?

Допоміжний матеріал

 Обличчя:  бліде, довгасте, засмагле; з май­же білими бровами; з ледь запалими шоками, з гострими вилицями; рожеволиця.

        Очі: блакитно-зеленаві; виразні великі, втомлені; гарні; зеленкуваті; спокійно-серйозні; сумовито-чорні густі довгі вії; ледь примружені; опущені вії мінливо-зеленого кольору; темно-сірі; холодні; великі; веселі, сірі; вицвілі на сонці; добрі; звичайні; з гріз­ною червонястою іскрою; карі із зеленавим блиском; напухлі під очима мішки; прозорі, пронизливі; ясні, як зорі.

    Ніс:  великий; довгий; картоплиною; короткий; кирпатий; м’ясистий; рівний.

    Губи (вуста):  знебарвлені; повні; рожеві; чітко й химерно окреслені; міцно стиснуті.

   Волосся:  голова в кучерях, як у золотому вінку; давно не стрижене; закручене кільцями, кучма поріділого, але ще буйного, закучеряв­леного сивого волосся.

Постава: висока; виструнчена; вузькопле­ча; збита; кругленька; легка; міцна; мініатюрна; невисока; повненька; присадкувата, гнучка, струнка; ставна; сухорлява; тендітна; тонень­ка; яскрава.

  Одяг:  строгий; темно-сірих тонів; мере­живні рукавички; однотонна; сірувато-темна сукня.

Пам ’ятка

«Як створити опис зовнішності людини»

     1. Здійсніть спостереження за зовнішністю людини.

    2.Продумайте послідовність опису і будову вашого висловлення відповідно до плану.

    3.Описуйте в тому порядку, як сприймаєте людину взагалі, а потім переходьте до деталей.

    4. Використовуйте певну лексику, очі, брови, волосся, ніс, вуха, губи, шия, руки, щоки, зріст, одяг (манери поведінки, відноси ни в колективі, ставлення до праці, культура мовлення, розумові і фізичні здібності).

     5. Доберіть слова, словосполучення, які допоможуть описати людину в художньому стилі.

     6. Схарактеризуйте індивідуальні риси характеру і вдачу.

     7. Висловте власне ставлення до зовніш­ності людини.

Складання власного твору-опису

За поданим планом (використавши його як орієнтир)  складіть опис зовнішності добре знайомої вам людини. Який із пунктів плану відповідатиме зачину твору, який — кінцівці? У творі використайте належним чином дібрані художні засоби та оцінні слова.

ПЛАН

1.     Хто ця людина.

2.     Що найперше впадає в око в її зовнішності.

3.     Зріст, постава.

4.     Волосся, зачіска.

5.     Риси обличчя. Його вираз.

6.     Одяг.

7.     Загальне враження (що сподобалося, а що, можливо, ні).

Прочитайте описи зовнішності людини, складені вашими одно­літками. Поміркуйте, як ви підійшли б до написання такого виду твору.

1.   Моя мама – найкраща у світі людина. Її звуть Ірина. Це невисока на зріст, струнка жінка. У неї засмагле, завжди усміхнене обличчя, а на ньому - виразні карі очі. Зрідка вони сумні, іноді - хитруваті, а частіше - радісні, майже завжди випромінюють іскорки веселощів. Але повсякчас вони привітні, лагідні та розумні. У маминому погляді я завжди можу знайти любов, підтримку та розуміння.

Мамине кругле обличчя обрамлює темно-русяве волосся. Воно густе, хвилясте та пишне. Ніс прямий, трішки кирпатий. Рот невеликий, з повни­ми губами. Коли мама сміється, то виглядає молодшою.

Головними рисами маминого характеру є доброта, щирість, відвертість та терплячість. А ще вона – велика оптимістка.

У моєї матусі добре серце і лагідні руки. З нею я завжди можу поділитися своїми думками, мріями, таємницями.

Я дуже люблю свою неньку, і цю любов пронесу через усе своє життя.

2.   Я хочу розповісти про свою сестру. Звуть її Катруся. Навчається вона у шостому класі. Дуже старанно і відповідально ставиться до навчан­ня, тому отримує тільки відмінні оцінки з усіх предметів.

Катя - худенька, середнього зросту дівчинка. Волосся у неї темно- русяве, хвилясте та «неслухняне», і це її дуже дратує. Обличчя у сестри правильної овальної форми. Розумні сіро-зелені очі обрамлені пухнастими віями. Носик кирпатий, обсипаний ріденьким ластовинням. Ротик малень­кий, а губи — мов дві трояндові пелюстки. На маленьких вушках виблиску­ють золоті сережки-кульки. Коли вона одягає свою рожеву з мережками сукню, то стає схожою на ляльку Барбі.

  3. Бабуся... Найрідніше і найсвятіше для мене слово.

     Вона - моя розрадниця і порадниця, моя наставниця і заступниця. Їй шістдесят два роки. І коли я щаслива - вона радіє зі мною, а коли засмучена - співчуває мені.

     Бабуся вже не молода, біля очей є багато зморшок. а обличчя у неї , мені здається, як і раніше, ніжне-ніжне. я люблю її великі карі очі, що випромінюють завжди тепло і ласку, чорні брови, довге волосся, де-не-де посріблене сивиною. І завжди згадую її погляд – доброзичливий, привітний.

    А ще бабусині руки! Вони ніколи не знають відпочинку, завжди знаходять якусь роботу: то щось миють, їсти готують, то щось перуть, то прибирають. Здається, уві сні руки теж не знають відпочинку.

 Минають роки. Бабуся старіє, а я дорослішаю. І завжди моя рідненька заклопотана, просить для мене у Бога щастя і долі. Адже бабуся мене виховала, зігріла теплом. коли матуся була  далеко від домівки, навчила бути чесною, доброю, справедливою.І де б я не була, ніколи не забуду свою рідненьку.

Твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі.

Чи доводилося вам бувати в художньому музеї? Які картини ви там бачили?

Які ви знаєте полотна художників, що змальовують людину? Як називаються такі картини?

Як створює портрет людини письменник?

Яка роль описів зовнішності у художніх творах?

   Відтворюючи вигляд конкретної людини, найбільшу увагу потрібно звертати на ті ознаки, які для неї с найбільш характерними — риси зовнішності, деталі одягу, які найбільше впадають в око, відображають певні особливості її характеру, передають душевний стан, увиразнюють настрій. Виразним й емоційно наснаженим словесний портрет роблять художні засоби. Ставлення до портретованої особи можна передати й за допомогою оцін­них слів. Головне в такому словесному описі — звернути увагу читача (слухача) на ті риси характеру й ті обставини життя портретованої особи, про які вдалося розповісти художникові, тобто словами передати те, що художник уже передав засобами образотворчого мистецтва (кольором, лінією тощо).

Складання твору-опису людини за картиною

Живописець — це той, хто займається живописом;  художник.

Автопортрет — це портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.

 

 Протягом творчого життя Тарас Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття. Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його творчості. У травні 1838 року після викупу з кріпацтва Тарас Шевченко став учнем Петербурзької академії мистецтв — одного з найавторитетніших мистецьких закладів у Європі Розглянувши подані Тарасом Шевченком малюнки, рада Академії відразу зарахувала обдарованого юнака на навчання до четвертого класу (усіх класів курсу малювання було шість). Роки навчання Тараса в Академії позначені величезною працелюбністю, систематичною самоосвітою. Юний художник багато і плідно працював, випереджаючи навчальну програму, три роки поспіль здобував срібні медалі за екзаменаційні роботи. Водночас Тарас Шевченко багато читав, цікавився історією своєї батьківщини та інших європейських країн. І, звичайно, писав вірші. У 1840 році з’явилася його перша збірка — «Кобзар». Саме в період духовного і творчого піднесення Тарас Шевченко розпочав роботу над автопортретом, пишучи його до свого дня народження, як це часто робили вихованці Академії мистецтв. Та романтичний автопортрет Тараса Шевченка вирізнявся серед інших робіт. У ньому ліричне поєднувалося з драматичним, замріяність — із тривогою, добросердечність — із сумом. Ми бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, а все інше тане в напівпрозорих тінях. Звертають на себе увагу сховані в тіні очі. Тарас Шевченко вдається до типового для роман­тизму прийому — за допомогою світла й тіні підкреслює, виділяє те, що передусім має привернути увагу глядача. Може здатися дивним, що очі — дзеркало душі — худож­ник затінює. Але погляд очей є пильним, проникливим, сповненим якогось невисловленого запитання. Ця аж ніяк неюнацька замисленість здається дивною на молодому, без жодної зморшки, обличчі двадцятишестирічного Тараса Шевченка. Рожеві вуста, ніжна заокругленість щік і підборіддя, ідеально чисте чоло — і раптом цей трагічний погляд... У ньому відобразилося нелегке жит­тя: сирітство, приниження, яких Тарас зазнав, коли був кріпаком. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Милуючись гарним обличчям, окра­сою якого є високе, немов виточене з мармуру, чоло, ми не можемо не побачити й інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього.

Як і інші малярські та графічні роботи Тараса Шев­ченка, цей ранній автопортрет зберігається в Державному музеї Тараса Григоровича Шевченка в Києві, є окрасою його експозиції. Протягом двадцяти років Тарас Шевченко створив понад тридцять автопортретів. Дбайливо зібрані й реставровані художні твори Тараса Шевченка є гордістю нашого народу.

Орієнтовний план твору-опису зовнішності людини за автопортретом

Тараса Шевченка 1840 року

1. Традиція вихованців Петербурзької академії мис­тецтв — створювати автопортрет до дня свого народження.

2. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя.

3.Яскраво освітлене високе чоло Тараса.

4. Невисловлене запитання в погляді затінених очей.

5. Чим спричинена неюнацька замисленість Тараса Шевченка.

6.       Контраст чистого чола та припухлих уст із трагічним зламом брів та втомою очей.

7. Юнацький автопортрет — окраса експозиції Дер­жавного музею Т. Шевченка.

Зразки учнівських творів

Твір-опис за картиною Тараса Шевченка «Автопортрет» (1840-1841 р.)

1. Великий український поет Тарас Григорович Шевченко був ще й талановитим художником. Він любив малювати з дитинства, а після визволення з кріпацтва навчався в Петербурзькій Академії Мистецтв. 

Автопортрет — це портрет художника, створений ним самим. Автор малює картину, споглядаючи себе в дзеркало, поставлене так, щоб освітлення падало на обличчя. Шевченко уважно вдивляється в своє відображення. Що ж художник побачив у дзеркалі, і що ми можемо побачити у цьому портреті?  

1840 року йому було тільки 26 років. Ми бачимо молоде обличчя з високим чолом, обрамленим темним волоссям. Світло падає на обличчя і на чоло, підкреслюючи, що перед нами талановита творча особистість. 

Вираз обличчя не одразу й зрозумієш — усмішка сумна, глибокі розумні очі дивляться уважно і допитливо. Але художник чомусь затінив очі і не надав їм однозначного виразу. У цих очах можна побачити все нелегке життя митця: сирітство, поневіряння, кріпацтво. Шевченко вдивляється в своє відображення, нібито намагаючись побачити своє майбутнє. Що чекає колишнього кріпацького хлопчика, який зараз навчається в Академії Мистецтв у всесвітньо відомого майстра К. Брюллова?

Яскраве   майбутнє чи... Думаю, що саме запитання можна вважати головним значенням уважного погляду майбутнього великого українського поета. Він дивиться з минулого в майбутнє.

2.  Шевченко впродовж свого життя намалював багато своїх автопортретів. Один з найвідоміших і ранніх автопортретів, це створена художником робота в 1840 року.

      Робота на полотні, написана маслом, в овалі. Автопортрет Шевченка одна з  перших робіт, написаних маслом.

      На картині зображений молодий художник і поет. Романтичний образ був створений в синьо-зелених тонах, з додаванням червоного кольору. У цій роботі відчувається вплив Карла Брюллова. Картина не завершена. Примітно, що Шевченко не намагався себе прикрасити. Він малював свої автопортрети реалістичними. У 1840 році Шевченко ще  вчився в академії мистецтв, в Петербурзі. Друзі Шевченка допомогли йому, викупили з кріпацтва, і тепер він навчається в академії. На цьому автопортреті зображений молодий, 26 -річний поет і художник. Відкрите обличчя художника дивиться на глядача. У нього чорне волосся густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний хлопець, у якого попереду все життя. Легка усмішка грає на губах. Погляд говорить багато про що. Тут і смуток від пережитих часів, будучи кріпаком, і очікування кращої долі. Піднесене підборіддя говорить про впертість та наполегливість людини. Особа Тараса Шевченка освітлена променями, а сам він зображений на темному тлі. Юнацький погляд, котрий очікує щасливого майбутнього. Погляд ще трохи довірливий. Він ще не знає, що його чекають допити, в’язниця, заборони писати й малювати. Зараз він вільний і готовии творити. Всі труднощі чекають його потім, а зараз він натхненний і готовий трудитися. Ця унікальна здатність, передати почуття і думки людини, талант художника викласти свої думки на полотні, притаманні далеко не всім.

    Тарас Шевченко зміг передати свої думки і настрій і в першому автопортреті і в наступних роботах. Зараз автопортрет 1840 року знаходиться в Національному музеї Тараса Шевченка.            

3. Автопортрет Шевченка не одноплановий. У ньому ліричне поєднується і драматичним, замріяність — з тривогою, добросердечність — із сумом, ба­дьорість з легкою втомою. Гарний, сповнений гідності й граціозності поворот голови до глядача — і ми бачимо зосереджене обличчя молодої людини.

Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, все інше ховається у напівпрозо­рих тінях. Яскраво осяяне чоло і затінені очі. За допомогою світла і тіні Шев­ченко намагається підкреслити, виділити те, на що насамперед має звернути увагу глядач. Може здатися дивним, що найпромовистіший елемент портрета, який художники намагаються різними способами виділити, «дзеркало душі» — очі, Шевченко, навпаки, затінив. Та якщо придивитись уважніше, помітимо, що погляд його очей — всепроникний, сповнений невисловленого запитання, це гостре, насторожене, драматичне вдивляння в життя, в людей. Ця аж ніяк не юнацька замисленість у глибоких, прикритих стомленими червонуватими повіками очах двадцятишестирічного Шевченка здається дивною на округлому, без жодної зморшки обличчі. Рожеві, злегка припухлі уста, ніжна заокругле­ність щік і підборіддя, ідеально чисте чоло, обрамлене темним волоссям, — і раптом цей погляд, цей різкий, майже трагічний злам брів.

У не по літах серйозному погляді відбилося нелегке його життя: сирітство, поневіряння, приниження, яких він зазнав, будучи кріпаком. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Водночас це характерний портрет інтелігента.

Милуючись молодим привабливим обличчям, окрасою якого є передусім високе, мовби виточене з мармуру, чоло, ми все ж не можемо не відчути і роздвоєності. З одного боку, задоволення, зумовлене усвідомленням недавно здо­бутої волі, з другого — драматичне переживання за народ і, може, інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього.

Образотворчі засоби, особливо колір і світло, допомагають художникові втілити свій задум. Скрізь помітні різкі контрасти. їх ми бачимо у змаганнях теплих і холодних відтінків, де рідко зустрінеш нейтральний тон. М’яко прописуючи деталі, Шевченко добирав насичені барви. Зокрема, незначні вкраплення червоного (повіки, вуста, комірець, обрамлення щоки) на зелено-голу­буватому тлі затемненого полотна акцентують саме на них увагу.

У портреті відображені висока гідність молодої людини, незламна воля, високий дух творчої особистості.

4. За своє життя Шевченко створив понад тридцять мадярських та графічних автопортретів в яких передав свої думки, почуття, переживання. Одним із них є автопортрет 1840 року. На картині бачимо зосереджене обличчя молодої людини.Гарної, сповненої гідності, з граціозним поворотом голови.

       Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, все інше ховається у напівпрозорих тінях. Яскраво осяяне чоло і затінені очі. І хоча Шевченко затінює їх, все ж помічаємо, що це всепроникний погляд очей, сповнений невисловленого запитання.

    Різкий злам брів і цей не по літах серйозний погляд здаються дивними на округлому юнацькому обличчі. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим.

     Портретне зображення свідчить про високу гідність молодої людини, незламну волю, високий дух творчої особистості.

Особливості побудови опису дій. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису дій в художньому стилі.

Прочитайте народні прислів 'я. За якою тематикою вони дібрані? Поясніть одне з них.

♦  Хто працює, той працю шанує.

♦  Очам страшно, а руки роблять.

♦  Праця чорна - паляниця біла.

♦  На дерево дивись, як родить, а на людину - як робить.

♦  Кепський їдець - кепський робітник.

             ♦ Не мудруй багато, а працюй завзято.

   Доповніть цей ряд відомими вам прислів’ями про працю.

     Кожному з нас досить часто доводиться спос­терігати за працею людини або самим виконувати якусь роботу. А як описати процес праці?

Розповідь про процес праці містить перелік певних трудових дій у тій послідовності, у якій їх треба виконати, щоб одержати результат, тобто продукт праці.

Назва особи, яка виконує трудові дії, у реченнях такої розповіді є «відомим». Назва трудової дії (зазвичай це дієслово) є «новим». Опис дій складається із трьох структурно-композиційних частин: підготовчий етап для виконання якоїсь роботи, опис послідовного виконання праці, опис результатів роботи.

Розповідь про процес праці може бути складена в науковому, діловому та художньому стилях. У наукових та ділових розповідях про процес праці названі трудові дії стосуються не конкретно їх виконавця, а особи узагальненої — ідеться про те, що саме так потрібно робити всім. Тому назва виконавця в такому тексті може опускатися — найчастіше вживаються дієслова 3-ї особи множини: роблять, замішують, зв'язують. Часто використовують поєднання слів можна, необхідно, треба, слід із неозначеною формою дієслова: треба вирізати, слід відміряти, необхідно з’єднати. Така розповідь має характер інструкції, мета якої — передати конкретні узагальнені відомості про те, як це потрібно робити. Вона позбавлена емоційності, усі слова вживаються лише у прямому значенні.

Мета художньої розповіді про процес праці викликати певне ставлення і до самої праці, і до її виконавця. Така розповідь образна й емоційна. У ній використовуються художні засоби: епітети, метафори, порівняння тощо. Буває й так, що назва виконавця дії в художньому стилі опускається.

Типологічний аналіз висловлення

Прочитайте. Який тип мовлення покладено в основу уривка? З’ясуйте стиль мовлення, свою думку обгрун­туйте. Знайдіть у тексті структурно-композиційні частини опису дій.

Ви знаєте, як робиться свищик? Береться в добрий палець лозина, відрізається від неї цурпалок сантиметрів у десять завдовжки. Потім посередині прорізається навкруг молода кора, обережно обстукується ручкою ножа, доки не здійметься, як рукавичка. Ну, а тоді вже просто: видовбав у оголеному дереві ямку, надрізав кінчик, знову натяг кору— і свищик готовий. Стромляй його, чоловіче, до рота і свищи собі на здоров’я!  (А. Дімаров).

Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку, тип і стиль мовлення.

До традиції писанкарства в Україні

Упродовж віків жінка на нашій землі не тільки виховувала дітей, порала землю, вела господарство, а й залишила помітний слід у народ­ному мистецтві. Зупинюся лише на рідкісному ремеслі - писанкарстві. Ще й нині щовесни через увесь Великодній піст старші жони займа­ються цим давнім ремеслом.

Пишуть вони на курячих яйцях «правдивим воском». Тримають яйце у пальцях лівої руки, а писачок - у правій, ніби ручку, і, ледь торкаючись правим мізинцем яйця, фіксують потрібне положення. Візе­рунок на писанці виконують розтопленим воском за допомогою писачка рухом від себе. Відповідно до задуманого малюнка поверхню яйця ділять двома, чотирма поздовжніми і поперечною смугами. Такий поділ визна­чає розміщення малювання.

Яйце як священний знак було складовою космогонії кожного на­роду на землі, і шанувалася не лише його форма, а й прихована в ньому таїна. Майже у всіх народів воно вважалося джерелом життя, симво­лом сонця, початку світу. Тому писанок не варять, аби не знищити животворящої сили яйця. Жерці в Єгипті ніколи не їли яєць, бо зни­щення зародка життя мали за непростимий гріх. Писанки збереглися й донесли крізь віки зашифровані в орнаменті знання давніх аріїв, єгип­тян, ассірійців, персів. Християни прийняли цей символ - яйце, бачили в ньому пам’ять вічного життя, спасіння і воскресіння. І як підтверд­ження того бачимо в освяченій віками традиції дарувати один одному писанки на Великдень.

       Коли спостерігаєш за вправними рухами старших жінок, які зав­дяки своїй майстерності на звичайному яйці створюють мережене диво, то неможливо втриматися, хочеться теж узяти в руки писачок, яйце і собі зазнати цієї творчої насолоди.       (За Є. Клапчуком)

Складіть план тексту. Напишіть стислий переказ тексту з елементами опису дій у художньому стилі.

 

Усний твір-опис дій на основі власних спостережень (у формі інструкцій або настанов, керівництва до виконання певних дій).

1.   Який твір називається описом?

        Твір-опис — це текст, який дає словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи писемній формі.

2.  Яку особливість має розвиток дії у творах-описах процесу праці?

       Розвиток дії відбувається за рахунок того, що кожна наступна думка додає до сказаного щось нове.

3.   З яких основних структурно-композиційних частин складається опис процесу праці?

Опис підготовчого	Опис	Опис
етапу для виконання	послідовного	результатів
якоїсь роботи	виконання дії	роботи

4.   Які характерні ознаки мають тексти наукового стилю?

Прочитайте обидва висловлення, визначте стиль кожного. Свою думку обґрунтуйте.

І. Розмножують айстри насінням, яке висівають у ящики, у теплиці або парники в березні — квітні, у відкритий ґрунт — у квітні. Ґрунт вибирають чорноземний, супіщаний або суглинковий на відкритих сонячних місцях. Температуру підтримують помірну, вологість — середню. Застосовують мінеральні добрива та перегній.

Насіння проростає через 14 днів після сівби. Розсаду висаджують у травні, низькорослі сорти  — на відстані 15—20 см, високорослі — 30—35 см між рослинами.

ІІ. До маминого дня народження ми з бабусею вирішили підготувати для неї сюрприз. У новенький ящик насипали придбаного в магазині грунту й висадили розсаду айстр. Майбутню «клумбу» прилаштували на підвіконні дитячої кімнати, адже там завжди сонячно. Знаєте, що було найважче? Не допустити, щоб мама ту розсаду побачила. Коли мама заходила до нас у кімнату, мій молодший братик відволікав її увагу розмовами, а я героїчно затуляла підвіконня собою.

Бабуся справно поливала ніжні зелені кущики, а ми з братом раз на тиждень підгодовували їх мінеральними добривами. Як ми переживали, щоб квіти не захворіли на свої квіткові недуги!

Яка це була радість — подарувати мамі квіти не куплені, а виплекані власними руками!

•  Для чого розповідають про процес праці? Кому можна адресувати таку розповідь? Де й за яких обставин вам доводилося чути або читати такі розповіді?

•  Чи залежить стиль такої розповіді від умов спілкування та адресата висловлення? У чому виявляється така залежність?

•  Зверніть увагу на часові форми дієслів у кожному з висловлень. Обґрунтуйте вибір часу дієслів.

План наукового опису процесу праці

  1. Назва предмета (речовини), який збираються виготовляти, виробляти.

        2. Назва складових майбутнього продукту праці.

      3. Форма, розмір, колір результату праці.

        4. Місце застосування.

Робота з текстом (творче спостереження з еле­ментами аналізу)

Прочитайте текст. Визначте його стильову належ­ність. Знайдіть межі структурно-композиційних частин. Знайдіть основну частину опису дій.

Для приготування какао треба взяти 1 чайну ложку какао-порошку, 2 чайні ложки цукру-піску. Какао треба як слід розтерти з цукром. Потім додати 1 столову ложку теплого молока або води і знову розтерти. Цю суміш залити склянкою гарячого молока або води і довести до кипіння. У готовий напій можна додати 2—3 краплини лимонного соку.

     Прочитайте текст. складіть на його основі усний твір-опис дій.

Суп квасолевий з грудинкою

Приготувати бульон з копченої грудинки. Квасолю, перебрану та промиту, замочити в холодній воді на п’ять-вісім годин, зварити в тій самій воді до готовності. Моркву та петрушку нарізати дрібними кубиками, по­січену цибулю спасерувати до золотавого кольору разом з борошном.

У киплячий бульйон покласти готову квасолю, пасеровані овочі та борошно і довести до готовності, додавши спецій. Подати з копченою гру­динкою. Заправити сметаною.

На одну порцію необхідно: 50 г свинячої копченої грудинки, 70 г квасолі, 15 г цибулі, 20 г моркви, корінь петрушки, жир, 5 г борошна, 10 г сметани, сіль, спеції.

                                                       (За книгою «Страви української кухні»)

Контрольний твір-опис дій, виконуваних автором, у художньому стилі (наприклад, приготування обіду, моделювання, малювання, шиття, вишивання тощо).

—     Які характерні ознаки мають тексти художнього стилю?

—   Чим опис у науковому стилі відрізняється від опису в художньому стилі?

Прочитайте учнівський твір. Визначте його основну думку До якого типу і стилю мовлення він належить? Скажіть, чи зумів автор мовними засобами виявити ставлення до людини, працю якої він описав? У якій мовленнєвій ситуації можливе таке висловлення?

     Дуже часто я спостерігаю, із якою професійною  швидкістю і легкістю моя бабуся плете. Здебільшого застаю її за цим заняттям біля вікна, крізь яке пробивається сонячне проміння і пронизує сиве волосся й нитки, які в руках бабусі стають чарівними.

    Весело рухаються в її руках спиці, швидко крутиться клубок ниток. Здається, що сама бабуся в ці хвилини молодшає і веселішає. На вустах у неї з’являється привітна усмішка, час від часу з-під окулярів поглядають на мене лагідні, добрі очі.

     Завжди, коли бабуся плете, кімнату огортають спокій і затишок. Як добре сидіти ось так поруч  із нею і теж чимось займатись.       

    Ми часто у своєму житті спостерігаємо за тим, як хтось із членів нашої родини виконує домаш­ню роботу. Напевно, ви й самі намагалися упоратися з дорученням по дому або виготовити якусь річ.

Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку. Виділіть елементи структури розповіді про процес праці.

Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувались карунковим, вишитим у хрестик, фартухом і ви­лазили на лежанку. Крізь просоння я чув їх лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!». Невдовзі досвіткове помешкання освіт­лювалося живими зайчиками - нараз спалахували сухі дрівцята, потріску­ючи голосними пострілами, і, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті, піч гоготіла. Доки варилося снідання, мати місили тісто. Було то вельми цікаве видовисько. Неньчині обіруччя раз по раз закурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало; коли ж, на­решті, воно ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняли роботу. «Вставайте, хлопці, —  наказували нам, —  поїсте й розходьтеся, бо буду хліб викачувати».

Поснідавши, батько йшов на роботу, а я, підсукавши холоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На ліжкові, засланому простирадлом, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі - легкими помахами рук вони зитягували опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескав­ши верхівку, ненька клали паляницю на рушник. Робили вони це так вправ­но, що я навіть не встигав вволю надивитися.

(За В. Скуратівським)

Тексти з описам дій здебільшого містять такі частини:

—      підготовка конкретної людини до роботи (робочий одяг, місце, необхідні інструменти, матеріали; поза, внутрішня зібраність тощо);

—       перебіг трудових дій (послідовний опис усіх операцій);

—    результат роботи.

  ПАМ’ЯТКА

«ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД ТВОРОМ-ОПИСОМ ДІЙ У ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ»

•          У вступній частині твору вкажіть на особу, яка виконує роботу, і зазначте назву трудової дії.

•          В основній частині твору, описуючи безпосередньо процес праці, обов’язково дотримуйтеся чіткої послідовності виконання дій, використовуючи при цьому спеціальні слова (спочатку, передусім, потім, пізніше, затим, після цього, тепер, насамкінець).

•          Під час опису трудового процесу вживайте слова, які аналізують виконувані операції. Наприклад: працювати швидко, легко, серйозно, спокійно, творчо, цікаво, зосереджено, вправно; праця успішна, благородна, відповідальна, напружена, нелегка, плідна, радісна, сумлінна.

•          3 метою створення тексту-опису процесу праці в хуцожньому стилі використовуйте художні засоби  (епітети, метафори, порівняння тощо).

•          Пам’ятайте, що основною метою художнього опису дій є характеристика людини під час роботи та її ставлення до праці.

•          У висновку опишіть результат роботи, додаючи при цьому власні враження. Не забудьте про емоції, викликані результатом процесу праці.

Орієнтовний план твору-опису дій

1.     Чому я взявся (постійно беруся) за цю роботу.

2.     Наскільки потрібною (цікавою) є для мене ця праця.

3.     Як я готувався (щоразу готуюсь) до роботи (добір матеріалів, інструментів, створення певних умов, із ким радився, що читав).

4.     Із чого я розпочав (завжди розпочинаю) працю.

5.     Які трудові операції та у якій послідовності вико­нував (виконую).

6.     Чим завершилася (завершується) моя робота.

7.     Чи задоволений я (був, зазвичай буваю) тим, що вийшло.

Добір лексичного матеріалу

● Доберіть синоніми до слова працювати. (Труди­тися, робити, майструвати, виготовляти, виробляти, зводити, споруджувати.)

●  Доберіть слова, що вказують на послідовність дій. (Спочатку, передусім, насамперед, потім, після того, після цього, тепер, зараз, нарешті, наостанок, насам­кінець.)

●  Доберіть епітети до слів праця_, рухи, працю­вати.

Праця (яка?): напружена, важка, легка, успішна, цікава, творча, дружна, злагоджена, бездоганна, майс­терна, оригінальна.

Рухи (які?): швидкі, енергійні, повільні, плавні, легкі, красиві, виразні, точні, чіткі, розмірені, впев­нені, обережні, поспішні, різкі, незграбні, невмілі, стрімкі.

Працювати (як?): наполегливо, старанно, зосере­джено, невтомно, не покладаючи рук, уміло, майстерно, легко, абияк, активно, ліниво, по-новому, по-старому, творчо, успішно, систематично, напружено, весело, швидко, мляво, повільно, активно.

Використовуйте такі вислови: загорітися ба­жанням зробити красиву річ, працювати старанно, з натхненням, вкладати в роботу всю душу, заніміти від захоплення.

Складіть твір-опис дій на основі власних спостере­жень у художньому стилі на одну з тем:

•      «На уроці праці»;

•      «Як ми готуємо обід»;

•          «Як наша родина готується до приймання гостей»;

•      «Мій обов’язок у родині»;

•      «Моє улюблене заняття»;

•      «Приємний сюрприз»;

●   «Як я вперше створив мультимедійну презентацію».

Моє улюблене заняття

(твір-опис процесу праці)

        Я дуже люблю квіти. Вирощую їх на підвіконні, на балконі, у квітнику. Складання букетів і композицій - моє улюблене заняття. Квіти для букета бажано зрізати вранці. Красолю, чорнобривці, запашний горошок чи незабудки ставлю в низьку керамічну вазу, що має вкладиші з дірочками. Гладіолуси, лілії, жоржини — у важку високу вазу, щоб букет, бува, не перекинувся.

     Минулого тижня на мій день народження однокласники подарували мені чудові троянди. Поки я принесла їх додому, вони трохи прив’яли. Щоб відсвіжити квіти, я їх повністю занурила в холодну воду.

Для троянд я взяла високу кришталеву вазу з відстояною водою (хлорована вода з крана шкодить рослинам). Під водою зірвала з троянд нижні листочки, обрізала стебла і швиденько занурила у вазу з водою. Щоб квіти були довше свіжими, до води додала чайну ложечку цукру. До троянд добавила тендітну гілочку аспарагуса - і букет став ще святковішим, привабливішим.

Мої троянди і досі почувають себе добре!

Як я готувала обід

(mвip-onuc процесу праці)

   Якось захворіла моя мати і я вирішила сама приготувати обід. Недавно ми були в гостях в одної знайомої і вона пригощала нас борщем. Борщ мені і моїй мамі дуже сподобався. Тому я вирішила здивувати свою рідненьку саме такою стравою.

   Буряки нашаткувала, додала оцет, жир, цукор, томатне пюре і тушкувала до готовності, додаючи невелику кількість бульйону, нарізану напівкільцями цибулю, потім нашатковану моркву.

   У киплячий бульйон поклала нарізану часточками картоплю, довела до кипіння, додала нашатковану капусту, пізніше - тушковані буряки. За п’ять-десять хвилин до закінчення поклала солодкий перець, нарізаний соломкою, розведене бульйоном борошно, сіль, цукор і спеції. Перед подаванням на стіл борщ заправила часником.

А ще й не забула про яєчню. На добре розігріту сковороду з вершковим маслом обережно випустила яєчка, посипала сіллю і смажила кілька хвилин, пам’ятаючи, що жовток повинен залишитися напіврідким. Готову яєчню перекинула у тарілку, полила вершковим маслом і посипала подрібненою зеленню.

Коли мама почала їсти, то була дуже задоволена. З її очей текли сльози від радості.

І мені стало радісно, бо ненька назвала мене своєю маленькою господинею. Я не сподівалась, що самостійно приготовленою стравою настільки порадую матусю. Зрозуміла, що подорослішала і хоч інколи на кухні можу замінити свою неньку.

Зразки учнівських творів

Подарунок для бабусі

(твір-опис процесу праці)

Минулої неділі я з сестрою зібралася до бабусі в гості.

Виховані люди, як відомо, з порожніми руками в гості не ходять. Ми й задумались, що б такого бабусі привезти, щоб зробити їй приємність та щоб і користь від того була. Сестра згадала, що бабуся не байдужа до солодкого, а улюблена її страва - каша. Значить, привеземо гарбузової каші!

Солодкий той подарунок треба зварити. За консультацією звернулися до мами і узялися за роботу.

Спочатку золотисто-жовтий гарбуз очистили від шкірки та насіння. Розрізали на невеликі шматочки. Склавши їх до каструлі, залили молоком та зварили до готовності. Тим часом у іншій каструлі проварили пшоно. Як тільки шматочки гарбуза зварилися, гарбуз з’єднали із пшоном, жовтогарячу масу добре розмішали й додали цукру. Тоді каструлю поставили в духовку. Незабаром смачна, духмяна страва була готова.

Загорнувши каструлю з кашею спочатку в газету, потім у рушник, щоб не вистигла, повезли гостинця бабусі. Це така радість — пригостити бабусю смачненьким! А вона аж просльозилася від несподіванки.

Як бабуся пече паски

(твір-опис процесу праці)

Я дуже люблю свята. Великдень - одне з моїх улюблених. Щороку в цей час я, сестра, мама і тато їдемо до бабусі у гості.  Бабуся з нетерпінням чекає на нас і завжди готує щось смачненьке. Для мене найсмачнішою є її паска. Паска — обов’язкова страва у свято Великодня. Бабуся завжди її ставить у центрі стола на вишитому рушничку.

Мені подобається спостерігати, як народжується свято, як випікають паски. Запашні, духмяні, вони так і зачаровують своєю красотою. Як тільки бабуся виставляє на стіл борошно, масло, сметану, яйця, родзинки, до хати заходить святковий настрій.

Починають пекти їх у Чистий четвер.

Добра, гарна паска - гордість моєї бабусі. Бабуся довго чаклує над тістом, місить, пильнує, щоб воно не „втекло” з діжі. Поки тісто підходить, готує форми для випікання. Матуся тим часом розкладає вогонь у печі з вишневих або яблуневих дров, які ми готуємо заздалегідь. Коли тісто добре підійде, кладемо його у форми, добре мащені маслом або олією. Форми заповняємо не повністю, а на дві третини, бо під час випікання тісто буде ще підходити.

Кожна господиня прикрашає паски по-своєму. Верхівку тіста перед випіканням бабуся змазує сирим жовтком. І коли паски витягає печі, то вони схожі на грибочки з рудими капелюшками. Потім бабуся добре збиває білки з цукром, щоб вийшла біла солодка піна. Цією піною обмазує верхівки пасок і посипає кольоровою стружкою.

 На Великдень, коли вся родина сідає до святкового столу, розрізує найбільшу нам на здоров’я і радість. Дуже смачна тоді бабусина паска!

Додатки

 

 

 

 

 

Література

1.     Баран Г. В. Рідна мова. Розвиток зв’язного мовлення. 7клас. - Х.: Країна мрій, 2007. – 144 с.

2.     Боднар О.С. Українська мова. Нестандартні уроки з теми «Прислівник». 7 клас: навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 64 с.

3.     Великий тлуматичний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.

4.     Глазова О., Косян Т. Рідне слово: Посібник з розвитку зв’язного мовлення. 6 клас. – К.: Магістр-S, 1997. – 72 с.

5.     Глазова О.П. Укр. мова: підручник для 7 кл. загально світ. навч. закл./ О.П. Глазова. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2015. – 272 с. : іл..

6.     Караман С.О., Мацько Л.І., Караман О.С. Українська мова. Як писати перекази: Навчально-методичний посібник. – К.: Магістр-S, 1998. – 224с.

7.     Левченко О.П. Українська мова. Українська література. Практичний довідник / - Чернігів : КММЕДІА, 2015. – 224 с.

8.     Лесняк Н.В., Мельничайко О.І. Твір за картиною. Методичні рекомендації. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 88 с.

9.     Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів : Українська мова. 5-9 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013. – 160 с.

10.                         Основи журналістики / Галкіна Л.А., Мельникова С.І. – Хмельницький, 2003. – 76 с.

11.                        Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.О. Шевченко та ін. / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400 с.

..